https://sonnenradcvlt-site.pages.dev/posts/Recent content in Статті on SonnenradCvltHugoenWed, 20 May 2026 17:42:00 +0300https://sonnenradcvlt-site.pages.dev/posts/may-2-the-battle-for-odesa/Wed, 20 May 2026 17:42:00 +0300https://sonnenradcvlt-site.pages.dev/posts/may-2-the-battle-for-odesa/<div class="split-block align-left"> <div class="split-img"> <img src="odesa.webp" alt="Ілюстрація"> </div> <div class="split-text"> <strong>2014 рік. Рік зламу. Революція Гідності, а після неї майже миттєве загарбання Криму Російською Федерацією з розгортанням подальшої кривавої війни на Донбасі. У цій статті, ми хочемо згадати передтечі, перебіг та наслідки подій другого травня 2014 року в Одесі відомі як «Битва за південь України» або «Битва за Одесу»</strong> </div> </div> <h2 id="передумови"><strong>Передумови</strong></h2> <p>Одеса повсякчас відома радикальними контингентами різноманітних політичних рухів. Тому, в місті на час весни 2014 сконцентрувались дві основні сили: проукраїнські прихильники євромайдану та прихильники «русского мира» — антимайдану, які розклали наметове містечко на Куликовому полі — найбільшій площі в Одесі. Антимайданівський табір був досить різношорстним: триколори, серпи з молотом та імперські стяги. Напередодні сутичок, нещодавно призначений голова обласної державної адміністрації Володимир Немировський звернувся до антимайданівців з проханням згорнути намети, щоб провести парад дев&rsquo;ятого травня. На що частина протестувальників погодилась, перемістившись до монументу 411 батареї, але більшість все одно лишилась на тому ж місці. Мусимо зазначити, що на цей момент вже було проголошено про початок антитерористичної операції на сході України, а Збройні сили вже боролись з російськими диверсійно-терористичними формуваннями у Слов&rsquo;янську, Краматорську, Дружківці. Південь України, звісно, теж розглядувався як потенційна жертва сепаратистів. На державному рівні ситуація теж була хиткою. З кінця лютого походили передвиборчі кампанії кандидатів у Президенти. Водночас проводились і місцеві вибори місцевих голів міст та сільських рад. Тимчасові обов&rsquo;язки мера в Одесі виконував Олег Бриндак.</p>https://sonnenradcvlt-site.pages.dev/posts/four-noble-ways-of-death/Wed, 20 May 2026 16:25:00 +0300https://sonnenradcvlt-site.pages.dev/posts/four-noble-ways-of-death/<p><strong>Сучасна західна людина не любить говорити про смерть. Якщо й говорить, то зазвичай намагається вдатись або до філософствування (про кінцевість буття та тому подібне), або до жалоби, або ж до хизування гидким&hellip; — Зі статті АКС</strong></p> <p><img loading="lazy" src="https://sonnenradcvlt-site.pages.dev/posts/four-noble-ways-of-death/smert-v-boiu.jpg"></p> <h2 id="смерть-у-бою--шлях-героя"><strong>Смерть у бою – шлях Героя.</strong></h2> <p>У давніх індоєвропейських культурах бій не був просто актом виживання чи завоювання – це був своєрідний ритуал, де воїн стикався з власною смертністю, перетворюючи її на вічну славу. Від скандинавських саг до індійських епосів, смерть на полі бою вважалася найвищим проявом честі, бо вона відкидала страх перед невідомим і стверджувала індивідуальну міць над хаосом світу. Це не масовий героїзм, як іноді намагаються зобразити сучасні наративи, а глибоко особиста подія: воїн, що кинув виклик богам і ворогам, ставав частиною космічного порядку (хаосу), де тіло гине, але дух перемагає. Скандинавська «Старша Едда», зокрема поема «Вьольвспа», малює апокаліптичну картину Рагнарьоку – кінцевої битви, де навіть верховний бог Один іде на смерть проти вовка Фенріра, а Тор бореться з Мідгардсьормом, відступаючи лише на дев&rsquo;ять кроків перед тим, як впасти. Тут слава не в перемозі, а в незламності.</p>https://sonnenradcvlt-site.pages.dev/posts/ragnarok/Mon, 27 Apr 2026 19:23:00 +0300https://sonnenradcvlt-site.pages.dev/posts/ragnarok/<p>Слово Рагнарьок (Ragnarøk) в скандинавській традиції не просто означає кінець світу — воно є символом того, що навіть боги, навіть наймогутніші, не вічні. Цей мотив, зафіксований у «Старшій Едді» та «Молодшій Едді», відлунює в усій європейській традиції. На відміну від близькосхідних релігій, де «спочатку було слово» , міф проголошує «спочатку було діло». Для воїнів Півночі ці оповіді були не страшилками, а правдою: вони жили з усвідомленням того, що настане день, коли небо розколеться, земля затремтить, і боги вийдуть на останню битву.</p>